Особливості національно-патріотичного виховання дошкільників у контексті сьогодення (за Н. Гавриш)

Виховання патріотичних почуттів є базою для формування світогляду та  розвитку загально-людських цінностей дитини. І вплітати її в життєдіяльність дітей слід не одноразово, а систематично, послідовно й постійно. Аби ваші вихованці могли гордо сказати, що вони - українці, і пишалися цим. Мудра приказка «Не буває лиха без добра» підтвердилася й у страшні часи, які ми з вами переживаємо. Ця кривава війна ще раз дала нам змогу відчути в собі горде «Я - українець і Україна понад усе». Завдяки цьому всі ми, кожен як може, боронимо нашу державу й тримаємося проти численного ворога, дивуючи весь світ надзвичайною мужністю. Нині на передовій, під обстрілами і в тилу, у тяжкій волонтерській справі кожен намагається бути корисним та відчуває свою єдність із Батьківщиною. У мирний час не всі й не завжди усвідомлюють значення патріотичного виховання. Тож утриматися від перекосів, забезпечити єдність патріотичного із соціально-громадянським і морально-правовим вихованням буває складно. Та наразі життя утверджує в тому, що силу духу, патріотичний настрій, любов до своєї країни, віру у правду і перемогу - у потрібний час з кишені не виймеш. Усе це - результат цілеспрямованого виховання. У довоєнний, мирний час відчуття України як Батьківщини, а також своєї приналежності до української громади в більшості дошкільників було на стадії зародження - знання й уявлення про нашу державу існували відокремлено від почуттєвої сфери. А все тому, що освітня робота в соціально-патріотичному напрямі була націлена передусім на збагачення інформаційного поля та знань дітей. Утім відомо, що не пропущені крізь серце, а формально засвоєні знання-штампи не формують почуття людської, громадянської, національної - саме в такій послідовності! - гідності дошкільників, хоча їх може бути й достатньо. Натомість емоційно насичені дії батьків чи інших значимих дорослих допомагають дітям вибудувати чітку життєву позицію. Тому найдієвіший засіб патріотичного виховання дошкільників - це, безумовно, особистий приклад наближених до них дорослих. В умовах війни діти дорослішають швидше. І цьому сприяють передусім не знання, а емоційні враження, життєвий досвід, глибокі почуття, що наповнюють їх, незалежно від того, де вони разом з дорослими проживають спільну для всієї України біду: в укриттях, у бомбосховищах, евакуації чи в тилу, допомагаючи батькам у їхній волонтерській діяльності. І от тоді гасла, героїчна поезія, пісні, казки й легенди перестають бути просто словами. Вони проростають у цілому поколінні ростками патріотизму, надають силу, яка й робить наш народ непереможним. Отже, саме зараз, як ніколи, існує благодатний ґрунт для того, щоб вкотре опрацювати з дітьми українознавчу тему. Активно включайтеся разом з вихованцями в її проживання - це найкраще, що нині можуть зробити вихователі для всієї країни. Якщо ви у безпеці й можете підтримувати освітній процес, зосередьтеся саме на цьому. КЛЮЧОВІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ. Нині важливо допомогти дітям осмислити, що вони як українці разом з дорослими захищають не лише свою землю, прекрасну українську природу, а й її славну історію, традиції та культуру. Нам є чим пишатися і що передавати дітям наших дітей. Це знання про народну й державну символіку, особливості побуту українського народу - житла, одягу, народних іграшок, українські народні ремесла, традиції українських свят. На чому ж саме зараз слід сконцентруватися під час роботи з дошкільниками?

СФОРМУВАТИ ВІДЧУТТЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО СВОЄЇ КРАЇНИ. Надзвичайно важливо для формування в дошкільників відчуття приналежності до своєї країни не лише промовляти певні патріотичні гасла, а, звертаючись до досвіду дітей, їхньої емоційно-чуттєвої сфери, сприяти щирому прийняттю того, що ми намагаємося вкласти в душі дітей. Ось деякі з думок, які мають бути подані дітям не формально. Моя країна, її минуле й сьогодення гідні поваги. Я маю бути гідним громадянином своєї країни. Україна- моя країна. Від мене також залежить, якою вона є і буде. Я не можу чинити погано/немилосердно/нечесно/неправедно, бо я- українець (ідеться про громадянську категорію, а не національну). Я люблю своє місто/село/селище й хочу, щоб воно було красивим. Тому не буду смітити⁄руйнувати⁄паплюжити тощо. Я допомагаю дорослим наближати перемогу- не відволікаю від важливих справ, стримую свої бажання й емоції, виконую посильні доручення. Зауважте, що жодне із поданих тверджень не насичене люттю, ненавистю, прокльонами. Ми - воїни світла! Ми не уподібнюємося ворогам - ми проти насилля, ми захищаємо свою землю, а не знищуємо світ. Що необхідно для такого прийняття? Передусім важливо забезпечити умови для емоційного проживання, у процесі якого діти засвоюватимуть загальнолюдські, громадянські й національні цінності. Поговоріть з дітьми про внесок видатних українців - спортсменів, науковців, майстрів, художників, письменників, музикантів - у становлення й розвиток своєї країни; назвіть імена воїнів-героїв, волонтерів, спортсменів-паралімпійців, що своєю мужністю стверджують велич України у цілому світі. Пишаючись їхніми досягненнями й водночас оцінюючи свої здібності й таланти, діти відчуватимуть себе невід'ємною частинкою України. Водночас необхідно показати дошкільникам і вагоме й поважне місце українського народу серед інших народів Європи та світу; показати, як поважають українців за їхні силу й сміливість, уміння дотримуватися спільних міжнародних правил співіснування, як українці намагаються бути дружніми до інших народів.

АКТУАЛІЗУВАТИ ЗНАННЯ ПРО ДЕРЖАВНІ І НАРОДНІ СИМВОЛИ. Символіка - це своєрідна візитівка держави на міжнародній арені. У нашої країни є чимало різних символів, що свідчить про її багату історію та високодуховний народ. Це й вишитий рушник, заквітчаний віночок, барвисті вишиванки. А ще - верба та калина, без яких, як кажуть у народі, «нема України». Найліпше ознайомлювати дошкільників із державними та народними символами під час читання художніх творів, легенд, вивчення віршів. Адже складно знайти більш точне й водночас доступне для дошкільників пояснення цих понять. За допомогою доступного для дітей фото- й відеоряду покажіть їм, як важливо для нашого героїчного народу зберегти ознаки державності, яку мужність проявляють дорослі й діти, захищаючи Прапор і Герб, співаючи Гімн України на головних площах у захоплених ворогом містах і селах, у бомбосховищах. Свої переживання й почуття спонукайте дітей відтворювати у творчості. Повертаючись до культурно-історичної лінії, зауважимо, що важливо сформувати в дітей не загальний віддалений образ-картинку країни, а допомогти їм накопичити й осмислити знання про конкретні факти історії, традиції, культури України. При цьому, щоб діти не залишилися на рівні засвоєння інформаційних кліше, слід не просто інформувати їх, а забезпечити максимальне включення кожного в процес відкриття й засвоєння знань. Варто наситити пізнавальний процес емоційними переживаннями, збагатити світлими, простими й приємними для дітей образами. Це надзвичайно важливо нині, коли наша країна переживає страшні часи.

ЗАНУРИТИСЯ У НАРОДНУ ТВОРЧІСТЬ. Надзвичайну роль у вихованні дітей дошкільного віку відіграють народні традиції та обряди. Адже вони повертають дітей до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають проявляти терплячість до всього живого. Тож обов'язково зверніть увагу дітей на розмаїття народної творчості. Різьбярство, лозоплетіння, гончарство, музика, література, вишивка, писанкарство, живопис - це далеко не повний перелік ремесл, якими споконвіку славився український народ. Надзвичайно важливо представити дітям український народ як мирну і працьовиту спільноту творчих, талановитих, красивих людей. Ознайомити дошкільників зі скарбницею української народної творчості допоможуть різноманітні ілюстративні матеріали, енциклопедії, творчі майстер-класи, родинні історії тощо. Дослідити народні ігри та іграшки Одним із «продуктів» народної творчості є народні ігри й іграшки. Вони відтворюють особливості життя й побуту українців, їхні звичаї й традиції, а також багату історію й невичерпний творчий потенціал. Українські народні ігри та іграшки надзвичайно різноманітні й мають свої регіональні особливості. На весь світ відомі косівські й опішнянські іграшки, унікальні ляльки-мотанки й не тільки. За допомогою народних ігор та іграшок діти опановують перші елементи грамотності, ознайомлюються з фольклором, розвивають свої математичні здібності, тобто навчаються, граючись. А хіба це не найефективніший метод навчання? А головне - такі ігри й іграшки сприяють утвердженню національної самобутності й менталітету маленького українця як людини, що любить світ і націлена на добро. Ознайомитися зі святами - державними й народними Здавалося б, війна - не час для святкувань. Утім, радимо все-таки приділити увагу календарній обрядовості. Адже залучення дітей до підготовки й відзначання різних свят пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, формує вміння плідно працювати, шанувати історію та збагачувати культуру свого народу. Участь дошкільників у народних святах сприятиме тому, що вони глибше відчуватимуть нерозривність із рідною природою, намагатимуться власною працею примножувати багатства свого краю, прагнутимуть зберігати й розвивати трудові та святкові традиції. Найближчим таким святом є Великдень. Тож запропонуйте дітям розмалювати писанки, створити з ними цікаву композицію, обговоріть важливі великодні традиції. Не менш важливо ознайомлювати дошкільників із державними святами, як-от: День Конституції, День Незалежності тощо, в ігровій формі пояснюючи їх значення в історії нашої держави. Під час ознайомлення з традиціями та звичаями відзначання свят дошкільники мають змогу збагатити свої емоційні враження та знання про власний родовід, довкілля, Батьківщину. Наша країна - це не лише матеріальне довкілля, це передусім ми самі - її громадяни. Сьогодні ми згуртувалися й обов'язково переможемо ворога, а потім відбудуємо нашу прекрасну країну. Хочеться вірити, що наше свідоме відчуття своєї приналежності до України, щире спільне бажання бачити її сильною, мирною та щасливою допоможе здолати будь-які негаразди.

                                                                                   УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

​

Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки,

осягнення святині - Батьківщини – не тільки розумом,

а й передусім серцем…
Патріотизм починається з любові до людини.
Патріотизм починається з колиски
(Василь Сухомлинський)

Напрямки і зміст педагогічної роботи з дітьми з патріотичного виховання

 

      Для професійного самовдосконалення педагогам ЗДО необхідно надавати практичну  допомогу у виборі та  оволодінні  сучасними формами та  методами в роботі  з даної  теми, формуванні уявлень про багатогранність напрямків  педагогічної  діяльності з   патріотичного виховання.

Для виховання духовної особистості з глибоким відчуттям своїх коренів, родини, народу необхідно створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.

    Ураховуючи вікові особливості дітей, робота будується за принципом від близького до далекого, щоб діти виховувались на кращих традиціях сім’ї, вулиці, міста, краю, країни.

Почуття «батьківського дому», формується з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії, яке  лягає в основу любові до Батьківщини.

     Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню «почуття сім’ї».

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як дорослі формують у дітей такі почуття.

     Разом з тим також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

      Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста.

Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти «відчули» своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. В дитячому садку організовують екскурсії по місту.

    Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей та інше.

     Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

    Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

     Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн.

  Важливим напрямком роботиє  виховання на культурно-історичних здобутках, на героїзмі предків.Дітям  розповідають про українське козацтво, Запорізьку Січ.

Збагачуються  уявлення дітей про людей рідної країни.Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з «характером» українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

    Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дошкільного закладу відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят.

   Цікавими є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці. Цікавими для дітей є заняття з теми «Праця твоїх батьків». На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську рботу, яка дуже корисна для суспільства, працьовитість українців є їхньою національною рисою.

Дітей знайомлять з легендами,  оберегами, народними і рослинними символами України, державними і народними святами.

   Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, учасників бойових дій на Сході країни, до пам’яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників кордонів Батьківщини. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, учасниками АТО, екскурсії, використання пісень, віршів, виготовлення подарунків.

Добре, коли після кожного заходу дошкільники беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

 

Засади патріотичного виховання в закладі дошкільної освіти

 

     Необхідно зазначити, що патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

• формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті країни, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги;

• здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте ();

• залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях;

• створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал.

​

​

​

​

​

​