Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки,

осягнення святині - Батьківщини – не тільки розумом,

а й передусім серцем…
Патріотизм починається з любові до людини.
Патріотизм починається з колиски
(Василь Сухомлинський)

Напрямки і зміст педагогічної роботи з дітьми з патріотичного виховання

 

      Для професійного самовдосконалення педагогам ЗДО необхідно надавати практичну  допомогу у виборі та  оволодінні  сучасними формами та  методами в роботі  з даної  теми, формуванні уявлень про багатогранність напрямків  педагогічної  діяльності з   патріотичного виховання.

Для виховання духовної особистості з глибоким відчуттям своїх коренів, родини, народу необхідно створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.

    Ураховуючи вікові особливості дітей, робота будується за принципом від близького до далекого, щоб діти виховувались на кращих традиціях сім’ї, вулиці, міста, краю, країни.

Почуття «батьківського дому», формується з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії, яке  лягає в основу любові до Батьківщини.

     Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню «почуття сім’ї».

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як дорослі формують у дітей такі почуття.

     Разом з тим також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

      Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста.

Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти «відчули» своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. В дитячому садку організовують екскурсії по місту.

    Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей та інше.

     Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

    Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

     Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн.

  Важливим напрямком роботиє  виховання на культурно-історичних здобутках, на героїзмі предків.Дітям  розповідають про українське козацтво, Запорізьку Січ.

Збагачуються  уявлення дітей про людей рідної країни.Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з «характером» українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

    Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця.

У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дошкільного закладу відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят.

   Цікавими є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці. Цікавими для дітей є заняття з теми «Праця твоїх батьків». На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську рботу, яка дуже корисна для суспільства, працьовитість українців є їхньою національною рисою.

Дітей знайомлять з легендами,  оберегами, народними і рослинними символами України, державними і народними святами.

   Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, учасників бойових дій на Сході країни, до пам’яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників кордонів Батьківщини. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, учасниками АТО, екскурсії, використання пісень, віршів, виготовлення подарунків.

Добре, коли після кожного заходу дошкільники беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

 

Засади патріотичного виховання в дошкільному навчальному закладі

 

     Необхідно зазначити, що патріотичне виховання дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

• формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті країни, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги;

• здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте ();

• залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях;

• створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал.