Батьківська скарбничка

Правила перебування дитини в закладі дошкільної освіти

Заклад дошкільної освіти забезпечує дошкільну освіту дітей від 2 до 6 років відповідно до чинного законодавства. ЗДО працює з 7.30 до 18.00 щоденно, крім суботи, неділі та святкових днів. Ранковий прийом дітей у ЗДО здійснюється з 7.30 до 8.30.

До дитячого садка батьки мають привести дитину здорову, охайно одягнену відповідно погодним умовам та у зручному взутті.

Поважними причинами невідвідування дитиною ЗДО є випадки, підкріплені відповідними документами:

- хвороба дитини (медична довідка про стан здоров’я дитини перед поверненням у ЗДО);

- літнє оздоровлення: 1 червня – 31 серпня (медична довідка про стан здоров’я дитини перед поверненням у ЗДО).

У будь – якому випадку невідвідування ЗДО у перший день до 8.15 батькам необхідно повідомити вихователів про причину відсутності дитини та у подальшому періодично інформувати педагогів про стан здоров’я дитини. До 10 числа поточного місяця батьки сплачують за харчування дитини у ЗДО.

У ЗДО забезпечується триразове харчування дітей. Щоденно з меню можна ознайомитися на інформаційному стенді кожної групи.

Батьки вихованців, або особи, які їх замінюють, мають забезпечити дитину:

- змінним взуттям (капці, черевики тощо) повинно щільно фіксуватися на нозі дитини та мати каблук заввишки 1 см з метою профілактики плоскостопості

- піжамою;

- запасним чистим одягом за необхідністю;

- предметами особистої гігієни (носовичок, гребінець тощо);

- для занять фізкультурою необхідна спортивна форма (шорти та футболка).

Відрахування дитини з закладу дошкільної освіти може здійснюватись:

- за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;

- на підставі медичного висновку про стан здоров'я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у закладі освіти даного типу;

- у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини, дитина не приймається до тих пір поки не буде сплати.

Батьки мають бути активними учасниками освітнього процесу, а саме:

- сприяти створенню оптимальних умов вдома та у ЗДО для дошкільної освіти дитини;

- відвідувати батьківські збори, консультації, конференцій, відкриті заходи;

- брати участь в свята, розвагах, змаганнях та конкурсах.

Доречно попросити у вихователів номер мобільного телефону для спілкування та вирішення питань щодо здоров'я та розвитку дитини. Дзвонити бажано у години, погоджені з вихователем. Якщо вам телефонує вихователь, обов'язково зв'яжіться з ним, оскільки інформація може бути дуже важливою.

Лише тісна співпраця педагогів та батьків - запорука комфорту дитини в дошкільному закладі та отримання нею якісної дошкільної освіти.

Консультація для батьків

"Перший клас, або як підготувати дитину до школи"

Підготовка до школи - процес багатоплановий. І слід зазначити, що починати займатися з дітьми слід не тільки безпосередньо перед надходженням у школу, а далеко до цього, з молодшого дошкільного віку. І не тільки на спеціальних заняттях, але і в самостійній діяльності дітей - в іграх, праці, спілкуванні з дорослими і однолітками.

Тренуємо руку дитини

Дуже важливо розвивати дрібну моторику дитини, тобто його руки і пальчики. Це необхідно для того, щоб у дитини в першому класі не було проблем з письмом. Багато батьків роблять велику помилку, забороняючи дитині брати в руки ножиці. Так, ножицями можна поранитися, але якщо дитині пояснити, як правильно поводитися з ножицями, що можна робити, а що - не можна, то ножиці не будуть представляти небезпеки. Слідкуйте, щоб дитина вирізала не хаотично, а по наміченій лінії. Для цього ви можете намалювати геометричні фігури і попросити дитину їх акуратно вирізати, після чого з них можна зробити аплікацію. Це завдання дуже подобається дітям, а його користь дуже висока. Для розвитку дрібної моторики дуже корисне ліплення, дітям дуже подобається ліпити різноманітні колобки, звіряток і інші фігурки. Вчіть разом з дитиною пальчикові ігри - в магазинах без проблем можна купити книжку з захоплюючими і цікавими для малюка пальчиковими іграми. Крім цього, тренувати руку дошкільника можна з допомогою малювання, штрихування, зав'язування шнурків, нанизування намистинок.

Важливе завдання перед батьками - навчити дитину доводити розпочату справу до кінця, нехай це буде заняття працею або малювання, значення не має. Для цього потрібні певні умови: ніщо не повинно його відволікати. Багато що залежить і від того, як діти підготували своє робоче місце. Наприклад, якщо дитина сіла малювати, але не приготувала заздалегідь все необхідне, то вона буде постійно відволікатися: треба заточити олівці, підібрати відповідний аркуш тощо. В результаті дитина втрачає інтерес до задуму, витрачає час даремно, а то й залишає справу незавершеною.

Велике значення має відношення дорослих до справах дітей. Якщо дитина бачить уважне, доброзичливе, але водночас вимогливе ставлення до результатів її діяльності, то вона сама з відповідальністю ставиться до неї.

З того моменту, коли ваша дитина вперше переступить поріг школи, почнеться новий етап її життя. Постарайтеся, щоб цей етап розпочався з радістю, і щоб так тривало протягом усього навчання в школі. Дитина завжди повинна відчувати вашу підтримку, ваше міцне плече, на яке можна спертися у важких ситуаціях.

Станьте дитині другом, порадником, мудрим наставником.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

«Подаруйте дитині любов та піклування!»

Будьте завжди послідовним з дитиною, і ви уникнете капризів.

Застосовуйте у вихованні такі засоби, які відповідають віку дитини.

Коли дитина вередує, не намагайтесь в цей час доводити їй будь що – це даремно. Сварка не має сенсу, а ще більше її нервує.

Якщо малюк проявляє нервовість, залишайтеся поруч, дайте йому зрозуміти, що ви його розумієте. Обійміть, запевніть у своїй любові і намагайтесь відволікти дитину від капризу, що її рознервував. Можна попередити розвиток нервовості у дитини, якщо підкреслено спокійно поставитись до подій, які лякають.

Пам’ятайте, що основною причиною нервового розладу у дитини є не сама подія, що злякала малюка, а та оцінка яку дали цій події дорослі.

Будьте з дитиною наполегливі, Якщо сказали «ні», залишайтесь і далі послідовними у своїх вчинках. Забороняйте дитині лише ті вчинки, які дійсно недопустимі, нетерпимі в суспільстві і викликали б різке осудження, обурення якщо їх здійснила б доросла людина.

Не примушуйте дитину стримуватись і весь час гальмувати свою активність.

Уникайте сварок і конфліктів у родині при вашому малюку.

Коли дитина заспокоїться після капризування поговоріть з нею.

Поради батькам

щодо національно-патріотичного виховання дітей

Говоріть з дітьми про Батьківщину

Дехто з батьків вважає, що про Батьківщину говорити з дошкільниками зайве або ще зарано. Однак цінність сімейних розмов саме в тому,що відбуваються вони найчастіше в безпосередній і довірливій атмосфері. І тоді розумне слово батька, матері, дідуся чи бабусі про Батьківщину глибоко входить у свідомість та серце малюка. Виховні завдання у родині можуть бути дуже різноманітні: це батьківський авторитет, домашній побут, праця, навчання, звичаї і традиції, суспільна думка, преса, радіо, телебачення,тощо.

Відзначайте загальнонаціональне свято – День Незалежності України

Доцільно започаткувати сімейну традицію щорічного святкування загальнонаціонального свята Дня Незалежності України: побувати на святкових заходах, що проводять у рідному місті, за можливості брати у них участь. Все це спрямоване на патріотичне виховання.

Говоріть про патріотичні справи батьків, розмірковуйте над минулим своєї Батьківщини. Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, розмірковування над минулим своєї Батьківщини є водночас гарним прикладом для дітей і передачею естафети від покоління до покоління. У такі хвилини діти почуваються єдиним, невіддільним від героїчного минулого своїх предків.

Залучайте дітей до творів української літератури та мистецтва

За допомогою літератури та мистецтва дитина якомога раніше переймається долею героїчних людей. Читання патріотичної літератури, розгляду репродукцій, фільмів, прослуховування музики, пісень з тематичної тематики діти не залишаться байдужими. Будьте готові відповісти на запитання, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в істинності або хибності її рішень.

Залучайте дітей до сімейних традицій, звичаїв, обрядів, свят

Сімейні звичаї, традиції, обряди, свята є водночас важливими засобами зміцнення родинних зв’язків та національно-патріотичної свідомості різних поколінь. Так, родинні традиції є своєрідним засобом захищеності дитячого спогаду,власного самоствердження в суспільстві.

Виховуйте шанобливе ставлення до національних символів і святинь народу

Саме у родинному середовищі дитина дізнається вперше про народні символи. Народними символами українців є батьківська хата, хліб, вишитий рушник, материнська пісня, верба і калина, сорочка, хрещатий барвінок, писанка і легенди вони наші давні обереги. Родина плекає любов та повагу до них. Якщо за сімейним обіднім столом дитині показувати приклад бережного ставлення до хліба, то, безумовно дитина в дитячому садку, а потім в школі, в дорослому житті з повагою ставитиметься як до самого хліба, так і до людей, які виростили хліб, до землі, на якій виріс, до свого народу. Батьки також повинні формувати у своїх дітей шанобливе ставлення до державних символів: Гімну, Прапора, Герба України.

Використовуйте різні форми взаємодії з дітьми

Для національно-патріотичного виховання дітей у родині використовуйте такі форми взаємодії з дітьми: власні бесіди; подорожі рідною країною; залучайте людей до трудових справ; беріть участь у масових заходах з нагоди національних і державних свят; тощо. Якщо у родині виховують кількох дітей різного віку, то обирайте форми та методи національно-патріотичного виховання, враховуючи індивідуальні вікові, статеві, психологічні та інші особливості кожної дитини.

IMG-47c9d20456519686660a1eee4bdbdb58-V.j

Консультація для батьків

«Як говорить ваша дитина»

Мова дитини не виникає сама собою. Вона розвивається поступово, іноді зі значними труднощами тільки завдяки зусиллям дорослих. На жаль, трапляється, що батьки звертають увагу на погану мова дитини пізно. Пригадується такий випадок. Мати звернулася за консультацією до фахівця - логопеда «Донька навчається в першому класі, але вона не може правильно читати і писати. Пише так, що діти сміються, адже вона не дурна і чує добре». Після бесіди з матір'ю з'ясувалося, що дівчинка до навчання в школі так і не навчилася говорити правильно. Але батьків тоді це не турбувало. Навпаки їм подобалося, коли вона картавила, вони вважали це забавним і не поправляли її. З нею мало розмовляли, не читали книг, віршів. Вважали, що все вона засвоїть у школі. В результаті у дівчинки виявилося недорозвиток мовлення, яке завжди ускладнює навчання читанню і письму. Тому хочеться розповісти батькам, як розвивається мова дитини.

Коли необхідно розмовляти з дитиною. З найперших днів її життя. І через місяць ви з радістю переконайтеся, що дитина реагує на ваші звуки. З шести місяців дитина вже починає розуміти окремі слова і фрази, зв'язувати їх з предметами. Зрозуміло, що і цього його треба вчити.

Слід пам'ятати, що нові слова і фрази малюк може дізнатися тільки від вас, і вимовляти захоче тільки вам. А завдання дорослих при цьому заохочувати мову дитини, радіти їй. Якщо вам не вдається пробудити в дитини інтерес до мови, то загальмується її мовленнєвий розвиток, а також розумовий розвиток. Спонукаючи дитину до мовлення потрібно постійно ставити їй запитання. Тут більше можливості для збагачення словника дітей. Дуже важливо спонукати дитину ставити запитання. Трирічній дитині читають книги. В основному це книжки, які складаються з картинок із короткими текстами. Дорослі пояснюють дитині ілюстрації, просять його показати, наприклад, де машина, де великий будинок, а де маленький і т.д.

Необхідно розучити з дитиною невеликий вірш, розповісти або почитати легкі для розуміння казки та оповідання. Потім малюк відтворює зміст почутого, відповідаючи на питання. Таким чином, розвивається у дитини і мова, і пам'ять.

Батьки повинні терпляче й уважно слухати дитину, допомагати їй при цьому питаннями, підказкою. Не слід спонукати дітей заучувати занадто важкі для них казки, забавлянки, скоромовки. У деяких дітей може бути занадто тихий голос. Це зазвичай спостерігається у дітей фізично ослаблених, боязких, соромливих. В такому випадку добре почати розмову з дитиною на великій відстані.

Не помітно для себе малюк почне посилювати свій голос. Так само потрібно спонукати його читати вірші, розповідати казки, віддалившись в інший кінець кімнати. Але ніколи не слід спонукати говорити дитини голосно. Тільки підбадьорювання, ласкаві вмовляння приведуть до бажаного результату.

Правила батьківської поведінки:

у стосунках з дитиною необхідно спиратися на позитивні якості особистості;

показувати власний приклад позитивної поведінки, не допускати розходження між словами та власнимидіями, "Роби, як я", а не "Роби, як я кажу";

давати оцінку не особистості, думкам, емоції дитини, а її поведінці;

навіювати дитині позитивне;

не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого; не жити замість дитини, але бути
поруч для допомоги їй в разі необхідності.

Навіювання - процес впливу на психічну сферу людини, який пов'язаний з некритичним сприйняттям інформації. В процесі розвитку дитина отримує велику кількість інформації без її критичного сприйняття та повного розуміння. Тому для батьків важливо враховувати фактор навіювання при спілкуванні з дітьми.

Побажання при навіюванні (за В.Леві)

Давати час собі. Не поводитися як автомат: спочатку орієнтація, а потім реакція.

Давати час йому. Майже кожна дитина з тієї чи іншої причини не справляється з темпами, яких вимагають дорослі: "Швидше", "Сідай їсти, негайно!" тощо. Можливі варіанти (до 7 років): "Я почну рахувати до 10, а потім..."; (після 7 років): "У тебе ще рівно 11 хвилин", "Твій час закінчився".

Не навіювати негативне. Не акцентувати увагу дитини на жахах, поганих звичках, хворобі, проблемі. "Ось зараз тебе собака з'їсть". Потім важко звільнити дитину від руйнівного впливу таких застережень.

Навіювати позитивне. Цього, незважаючи на труднощі, чекає кожна дитина. Кожен день з дитиною починати радісно, закінчувати мирно.

Не навіювати нереального. Необхідно показувати дитині світ таким, який він є насправді.

Бути впевненим. Приблизно 70% того, що говориться дитині, та 50% того, що робиться, може взагалі не говоритись і не робитись: наша тривожність породжує надміру в усьому. Дамо собі право на помилку.

Давати відпочинок від навіювання. Уявімо, що з нами станеться, якщо 37 разів на добу до нас будуть звертатися в наказовому тоні, 42 рази - в напутливому, 50-у звинувачувальному? Ці цифри не вигадані. Вони типові для батьків, діти яких мають найбільше шансів стати невротиками та психопатами.

Приклад - під знак питання. Дуже часте звертання до позитивного прикладу може викликати в дитини відразу. При нормальних стосунках вона автоматично візьме для наслідування краще, що бачить і чує.

Поважати таємницю. В будь-якому спілкуванні завжди бажано залишати резерв можливого зближення. Між членами сім'ї завжди повинна бути певна дистанція.

Враховувати стан (свій та дитини), а також обставини ситуації.

Правила покарання:

Перед покаранням дайте відповідь на запитання: "Для чого?" Тобто чого ви хочете домогтися покаранням.

Покарання не повинно шкодити здоров'ю - фізичному, психічному.
Якщо є сумніви карати чи ні, краще не карати. Ніякої профілактики.
Термін давності. Краще не карати взагалі, аніж карати із запізненням (дитина не може встановити зв'язок між негативною поведінкою та покаранням). Повернення до минулого приводить до регресу, затримки духовного розвитку.
Покараний - пробачений. Повинен бути збережений емоційний контакт із дитиною. Покарання - завершення негативного етапу життя. Сторінка перегорнута - життя починається спочатку.

5. Покарання не повинно принижувати гідність дитини.

6. Покарання має бути адекватним. За один раз - одне покарання, а не "салат" покарань у зв'язку з різними проступками.

7. Дитина не повинна боятися покарання. Водночас вона має усвідомлювати, що покарання - це неприємно, небажано.

8. Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, дає певну свободу та відповідальність за своє життя.

9. Покарання - крайня міра. Використовується у випадках, коли інші засоби усунення небажаної поведінки не дали результатів.

Як розвивати дитячу уяву

Dodatok 1. YAk rozvivati uyavu ditini, b

Dodatok 2. 5 sposobiv zaokhotiti dityach

Як висловити свою любов: практичні кроки

Перший – це ЗОРОВИЙ КОНТАКТ. Перш, ніж діти навчаться розмовляти, вони пильно дивляться в очі батьків. Через очі діти отримують багато інформації: їм можна завдати болю, якщо зоровий контакт відсутній або погляд жорсткий чи караючий. Турботливий погляд в очі дитини, особливо коли вона до Вас щось промовляє, є важливим засобом висловлення любові. Невербально Ви передаєте дитині, що Ви її любите і цінуєте.

Неналежний зоровий контакт – це коли Ви «витріщаєтесь» на дитину, уникаєте зорового контакту, кидаєте «вбивчі» погляди тощо.

Іноді одного зорового контакту недостатньо для того, щоб запевнити дитину в батьківській любові, і тому неналежна поведінка дитини продовжується. У такому випадку для висловлення своєї любові батьки можуть застосувати НАЛЕЖНИЙ ФІЗИЧНИЙ КОНТАКТ. Для немовлят і маленьких дітей це може бути притискання до грудей, обійми, тілесна близькість під час годування. Для старших дітей – обійми, погладжування волосся, плескання по плечу, доторки до рук. Ці форми контакту допоможуть дитині переконатися, що її люблять. Теплий контакт не є сексуальним. Він триває стільки, скільки його бажає сама дитина. Якщо дитина відповідає Вам таким же чином, будьте вдячні, але не вимагайте цього.

Неналежне застосування фізичного контакту: насильство, побиття дитини в стані розлюченості, сексуальні доторкання, відсутність фізичного контакту.

Часто для того, щоб висловити свою любов і вгамувати неналежну поведінку дитини зорового контакту чи фізичного контакту недостатньо, батьки можуть застосувати інший рівень висловлення любові – СПРЯМОВАНУ УВАГУ. «Спрямована увага» - це «коли Ваша увага повністю і безроздільно належить Вашій дитині і вона почувається дійсно любимою, усвідомлює своє право на гарантований догляд, любов і піклування з боку батьків».

Проте спрямована увага стосується не лише проблем з поведінкою. Кожна дитина потребує її постійно. Це зміцнює стосунки між батьками й дитиною і зменшує вірогідність того, що такі стосунки будуть зламані. Важче спрямувати увагу, коли дитина забагато говорить, особливо на теми, які Вас не цікавлять. Але, заслухавши дві-три думки дитини, дайте зрозуміти, що Ви її любите. Потім поставте їй запитання на підтвердження того, що Ви її слухаєте. Якщо Ви не будете надавати дитині спрямованої уваги, то врешті-решт вона знайде таких людей, які це зроблять замість Вас. Сама ж дитина може стати ворожою у ставленні до Вас.

Брак спрямуванні уваги виявляється у владності, зверхньому ставленні до дитини, відмові у наданні права на її певне приватне життя, тощо.

Нарешті, ДИСЦИПЛІНА, а саме її дотримання, є дуже важливим проявом любові. Дисциплінування не означає покарання. Дисциплінувати дитину з любов’ю – означає виховувати дитину так, щоб вона стала відповідальною та самостійною дорослою людиною. З іншого боку, нехтування дисципліною не є виявом любові. По-справжньому люблячі батьки виховують і розвивають у своїх дітей самоконтроль і вміння робити належний і розумний життєвий вибір. Цей процес включає встановлення розумних меж, чітке доведення цих меж до дитини та настійлива вимога неухильного дотримання їх. Усі ці вимоги робляться з любов’ю.

Неефективна дисципліна виявляється у каральних, руйнуючих наслідках; безпідставних і негнучких сподіваннях; непропорційних наслідках; недостатньому висловленні любові; відмові у прощенні.

63 цікавих запитання дитині замість «Як справи?»

Малі діти ставлять понад 300 запитань щодня, принаймні, так свідчать дослідження. І хоча безупинне «чому» та «як» подекуди дратують батьків, все ж це частина процесу розвитку дитини, яка тримає їх розум відкритим до нового. Щоб підтримувати цікавість до нового, важливо не тільки відповідати на дитячі питання, але й самим підтримувати культуру спілкування через якісні запитання. Parents пропонує список із 63 питань для дітей різного віку, які чудово замінять класичні «Як пройшов твій день?» та «Як справи/життя?».

Запитання для малюків та дошкільнят:

Якби твої м’які іграшки могли говорити, що б вони сказали?
Що ти відчуваєш, коли я обіймаю тебе?
Якби ти малював все, що тобі спало на думку, що б ти намалював прямо зараз?
Про що, на твою думку, ти будеш мріяти сьогодні ввечері?
Які звуки тобі подобаються?
Якби ти знаходився на вулиці весь день: щоб ти робив?
Яка вона – найкраща фортеця?
Як ти гадаєш, як спілкуються тварини?
Опиши чудовий день. Що ти будеш робити, щоб зробити цей день особливим?
Яка тварина могла б стати чудовим водієм?
Чи подобається тобі, коли інші люди діляться чимось із тобою? Чому?
Хто твій улюблений персонаж з книжок/анімацій?
Що ти зараз робиш з моєю допомогою, а хотів би спробувати зробити все самостійно?
Якби тобі довелося давати кожному в родині нові імена, якими б вони були?
Що робить тебе щасливим?
Якби ти міг щось зробити прямо зараз, що б ти зробив?
Якби у тебе був домашній дракон, як би ти його назвав?
Що б ти хотів зробити разом?

Запитання для дітей, які відвідують дитячий садочок:

Чи ти думав колись переназвати кольори своїх олівців?
Який персонаж тебе найбільше смішить?
Якби ти відкрив магазин, що б ти хотів там продавати?
Який ти супергерой і якими надсилами ти володієш?
Якби ти міг виростити що-небудь у дворі, що б це було?
Що тобі подобається дарувати людям?
Ти сьогодні усміхався чи сміявся?
Уяви, що ти кухар, і розкажи мені про свій ресторан. Які страви ти там подаєш?
Куди б ти хотів поїхати? Як би ти туди дістався?
Якби ти міг задати дикій тварині яке-небудь питання, що б ти спитав?
Які найкращі речі в природі?
Якби ти на один день став фотографом, що б ти хотів сфотографувати?
Що тебе турбує?
Ти думає про якісь винаходи?
Як ти думаєш, чи було б цікаво вивчити іншу мову?
Якби ти міг придумати нове свято, яким би воно було?
Що було найбожевільнішим з усього, що ти коли-небудь їв?
Придумай три безглузді нові світові традиції!
Якби вдома ти міг встановлювати правила, які б три нові правила ти ввів?
Що робить когось розумним?

Запитання для дітей старшого віку:

Про що ти любиш мріяти?
Скажи мені щось про себе, про що, на твою думку, я не знаю.
Чим живуть твої друзі?
Який спогад робить тебе щасливим?
Чого ти з нетерпінням чекаєш, прокинувшись зранку?
Уяви, що ти на пляжі. Яку найпершу річ ти зробиш?
Що змушує тебе почуватись сміливим?
Які мої дії дають тобі відчуття любові?
Як ти показуєш людям твою турботу?
Якби ти вирішив пожертвувати 100 гривень, кому б ти їх дав?
Як би ти спроектував будиночок на дереві?
Якби ти писав книгу, про що б ти у ній розповів?
Якби ти розробляв одяг, як би він виглядав?
Як тобі найбільше подобається допомагати іншим?
Що викликає у тебе почуття вдячності?
Якби ти робив печеру в лісі, що було б усередині неї?
Що змушує тебе почуватися енергійним?
Якби ти брав участь у виставі, яку роль ти б собі обрав?
Що найбільше тобі подобається в твоїх друзях?
Що робить тебе таким чудовим?
Які три речі ти хочеш зробити цього літа/зими/весни/осені?
Якби у тебе були друзі по всьому світу, як би ти підтримував зв’язок із ними?
Якби ти приєднався до циркової трупи, яким би був твій виступ?
Якби ти був вчителем і міг б навчити своїх учнів взагалі чому завгодно, яким знанням ти б хотів їх навчати?
Якщо друг просить тебе зберігати таємницю, яка тобі не подобається, як ти вчиниш?

Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина спочатку не буде у захваті від ваших запитань. Не підганяйте з відповіддю і не переходьте швидко до іншого запитання. Дайте час порозмірковувати – так ви покажете, що щиро зацікавлені в ній і її відповідях.

Джерело фото Elly Fairytale: Pexels

20 порад батькам від вихователів дитсадків

Ви коли-небудь замислювалися над тим, чи немає у вашої дитини роздвоєння особистості? У дитячому садку дитина може прибирати за собою іграшки, самостійно взуватися і сідати на горщик. Разом з тим вдома вона завжди починає хникати, коли ви просите її прибрати речі, вимагає, щоб ви йшли з нею в туалет і годували з ложечки.

Причина такої поведінки проста: дитина перевіряє ваші кордони. Вона вірить, що ви будете любити її, незважаючи ні на що. І це правда. Однак це не означає, що ви не можете використовувати стратегії вихователів від childdevelop, щоб дитина вела себе добре і вдома також.

Розвиток самостійності

Незважаючи на те, що три- і чотирирічні діти все ще потребують батьківської допомоги у багатьох справах, вихователі стверджують, що в цьому віці діти здатні на більше, ніж думають багато батьків. І ви можете розвивати самостійність своєї дитини.

Очікуйте від дитини більшого. Всі люди виправдовують (або не виправдовують) чиїсь очікування – у тому числі й діти дошкільного віку. Коли діти йдуть до дитячого садка, вихователі очікують, що вони зможуть самі наливати собі воду в стакан, прибирати зі столу тарілку після їжі і самостійно вішати куртку на вішалку. І вони це роблять. Багато з цих дітей відмовляються робити це вдома, тому що батьки не очікують від них такої самостійності. Підніміть планку – і, швидше за все, дитина захоче відповідати вашим очікуванням.

Не робіть за дитину те, що вона може робити самостійно. Хоча вам іноді буває простіше і швидше зробити щось за дитину, але це не допоможе їй стати більш самостійною. Ви можете зіграти на почутті гордості дитини. Наприклад, коли ви намагаєтеся привчити дитину самостійно одягатися чи їсти, ви можете запитати її: «Ти хочеш зробити це самостійно чи тобі допомогти?». Ці слова мають магічний вплив – діти завжди хочуть робити все самі.

Не переробляйте те, що зробила дитина. Якщо дитина сама заправляє постіль, не піддавайтеся спокусі розгладити за нею ковдру. Якщо дитина сама одягається і при цьому одягає речі, які не поєднуються між собою – похваліть її за оригінальний стиль. Не виправляйте те, що зробила дитина, якщо в цьому немає крайньої необхідності. Інакше дитина помітить, що ви переробляєте її роботу, і це її відлякуватиме.

Дозвольте дитині вирішувати прості завдання. Якщо ви бачите, що дитина намагається зібрати конструктор або дістати книгу з високої полиці, не поспішайте їй на допомогу. Дозвольте дитині самій знайти потрібні деталі конструктора або посунути табурет, щоб дотягнутися до полиці. Якщо дитина знаходиться в безпеці, не втручайтеся і дайте можливість дитині вирішити завдання самостійно. Це формує її характер. Батьки хочуть зробити все ідеально, але тим самим вони позбавляють дитину шансу на успіх.

Давайте дитині невеликі доручення по дому. Якщо доручати дитині просту роботу, це зміцнить її впевненість у собі і розвине необхідні навички. Якщо ви будете доручати їй поливати квіти або знімати білизну з сушарки, вона повірить, що може сама одягатися, прибирати за собою посуд після їжі тощо. Просто переконайтеся, що завдання, які ви даєте дитині, їй під силу. Це повинна бути справжня робота, а не просто марна справа, щоб зайняти дитину. Навіть дошкільнята можуть відчути різницю. Ваша мета в тому, щоб дитина відчула себе здібним і корисним членом сім'ї.

Розвиток співпраці

Подивіться на дітей у дитячому садку. Ви побачите, як діти граються в групах, шикуються в чергу перед тим, як йти на обід, піднімають руку, щоб говорити по черзі під час занять, накривають на стіл у їдальні тощо. Як вихователям вдається привчити дітей до спільної роботи? Як змусити 10 і більше дітей віком до чотирьох років добровільно і охоче співпрацювати? На це питання немає універсальної відповіді, однак вихователі дають кілька порад з цього приводу.

Похвала – це ключ до успіху. Ця порада найкраще працює у випадках, коли дитина не схильна до співпраці. Звертайте увагу дитини на випадки, коли вона поводиться добре. Подавайте хороший приклад. Діти повторюють поведінку, яка привертає до них увагу.

Створюйте дитині передбачуваний розпорядок дня. Діти схильні співпрацювати в дитячому саду, тому що знають, чого від них очікують вихователі. У дитячому садку вони кожен день проводять по одному і тому ж розпорядку. Тому вони швидко розуміють, що повинні робити, і через певний час вже не потребують нагадування. Не варто встановлювати такий же розклад і вдома, але чим краще ви структуруєте час дитини, тим більше вона буде схильна до співпраці. Почніть з того, що встановіть дитині кілька правил і стежте за тим, щоб вона їх виконувала. Наприклад, перед сніданком потрібно заправити ліжко й одягтися. Після того як дитина прийшла додому з вулиці, вона повинна вимити руки. Перш ніж батьки прочитають дитині казку на ніч, вона повинна скупатися. Згодом дитина звикне до цих правил і буде їх виконувати.

Перетворіть домашні правила й обов'язки на гру. Якщо дитина відмовляється щось робити – перетворіть це на гру. Гра і гумор – чудові способи розвинути в дитині відповідальність, однак батьки часто забувають про це. Наприклад, якщо дитина не хоче самостійно взуватися перед тим, як йти в дитячий садок, грайте з нею в магазин взуття. Говоріть з дитиною, як з покупцем: «Здрастуйте. У нас є чудова пара взуття для вас. Чи не хочете приміряти?» Ймовірно, це сподобається дитині, і вона охоче буде взуватися сама.

Попереджайте дитину, коли щось зміниться в порядку. Якщо дитина впадає в істерику щоразу, коли ви говорите їй, що пора вимикати телевізор або закінчувати гру, щоб повечеряти або йти в дитячий садок – можливо, ви не попередили про це дитину заздалегідь. Вихователі дитячих садків попереджають дітей, коли час на гру або інше заняття закінчується, щоб вони закінчили те, чим вони вже займаються. Робіть так само і вдома. Якщо вам потрібно вийти з дому о 8:30 ранку, попередьте дитину о 8:15, що у неї є ще 5 хвилин на гру. Потім вона повинна прибрати свої іграшки. Встановіть будильник, щоб дитина знала, коли закінчиться її час.

Використовуйте винагороди, але розумно. Якщо дитина за всі свої дії отримує винагороду, вона не дізнається справжніх причин, чому вона їх виконує. Тому варто винагороджувати дитину за нові досягнення (наприклад, за те, що вона привчиться сідати на горщик), але не варто винагороджувати її за повсякденні дії (наприклад, за те, що вона одягнулась або почистила зуби).

Давайте дитині вибір. Наприклад, якщо трирічна дитина відмовляється сідати за обідній стіл, запропонуйте їй вибір: пообідати за столом разом з усіма і отримати десерт або відмовитися і залишитись без десерту. Спочатку дитина може зробити неправильний вибір. Але в результаті вона сяде за стіл, бо побачить, що неправильний вибір не дає їй бажаного результату. Однак, коли ви даєте дитині вибір, переконайтеся, що один з варіантів менш привабливий для дитини.

Не використовуйте слово «якщо». Говоріть з дитиною мовою, яка передбачає співпрацю. Наприклад, коли ви говорите дитині: «Якщо ти зараз складеш іграшки, ми підемо в парк», це передбачає, що, можливо, дитина не стане прибирати іграшки. Замість цього скажіть дитині: «Коли ти складеш іграшки, ми підемо в парк».

Поставте гру на перше місце. Багато вихователів стверджують, що сьогодні діти менш здатні виявляти творчість у грі, ніж кілька років тому. Це відбувається тому, що більшу частину дня діти знаходяться під контролем дорослих.

Дозволяйте дитині гратися самій. Ви не повинні цілодобово її розважати. Дозвольте їй іноді нудьгувати, але так вона сама навчиться розважати себе. Переконайтеся, що у неї під рукою є папір, фломастери, фарби, пластилін та інші речі, необхідні для гри.

Включайте музику, коли дитина виконує завдання. Це підніме дитині настрій і зробить заняття, які можуть здатися дитині нудними, веселішими. Також ви можете використовувати музику для того, щоб мотивувати дитину. Запитайте її: «Чи зможеш ти одягнутися до того, як закінчиться пісня?»

Заохочуйте командну роботу. Якщо у вас двоє дітей і вони б'ються через іграшки, встановіть таймер на п'ять хвилин. Скажіть дітям, що вони можуть гратися іграшкою по черзі. Почувши сигнал таймера, одна дитина повинна передати іграшку іншій.

Дозвольте дитині самій залагоджувати дрібні конфлікти. Якщо ви бачите, як діти на майданчику або в дитячому садку сваряться, дозвольте їм самим залагодити сварку, якщо вона не переростає в бійку. Дитина повинна навчитися сама залагоджувати дрібні конфлікти. Ви не зможете завжди бути поруч, щоб робити це за неї.

Привчання до дисципліни

Напевно, всі батьки хоча б раз у житті ставили дитину в куток. Вихователі в дитячих садах не роблять цього. Як же їм вдається привчати дітей до дисципліни?

Постарайтеся відволікти дитину. Якщо дитина стрибає на дивані або розкидає іграшки по кімнаті, просто відволічіть її. Запропонуйте їй разом помалювати або почитати книжку.

Запобігайте істерикам дитини при розлуці. Якщо дитина впадає в істерику, коли ви залишаєте її в дитячому садку, дайте їй якийсь предмет, який нагадуватиме їй про вас (наприклад, ваша фотографія або сердечко, вирізане з паперу). Дотик до чогось матеріального допоможе дитині впоратися з тривогою й істерикою.

Надайте дитині можливість виправляти свої помилки. Якщо ви бачите, що дитина малює фломастером на стінах, дайте їй ганчірку і миючий засіб і запропонуйте змити намальоване. Якщо вона перекинула вежу з кубиків, яку побудувала інша дитина, запропонуйте їй побудувати її заново.

Не відкладайте покарання. Якщо ви караєте дитину за погану поведінку – робіть це відразу ж, коли вона зробить поганий вчинок. Іноді батьки говорять дитині: «Почекай, ось повернемося додому...». Але до того моменту, коли вони повернуться додому, дитина вже забуде про інцидент. Якщо ви відкладаєте суботній похід в зоопарк через те, що вона погано поводилась у четвер – це не вирішить проблему. Відкладене покарання буде здаватися дитині незаслуженим.

10 речей, які хлопчику потрібно чути від своєї мами

Мама хлопчика – його перше кохання. Але якщо ми хочемо виростити справжнього чоловіка і щасливу людину, треба не тільки про любов до нього говорити, але й виховувати мужність. Тож матусі хлопців, ось 10 речей, які їм потрібно почути від мами.

1. Ти – сильний

Чи знає ваш син, що таке справжня сила? Це не про приховування емоцій і не про поведінку крутого хлопця. Коли ми нагадуємо йому що він сильний, ми тренуємо його м'яз, який допоможе справлятися з важкими ситуаціями і стати душевно стійкою дорослою людиною.

2. Ти – сміливий

Коли ми бачимо, як наші хлопці роблять щось, що вимагає сміливості, необхідно це підкреслювати. І коли наступного разу йому треба бути проявити неабиячку мужність – він згадає мамині слова.

3. Ти – розумний

Пам'ятаєте ефект Пігмаліона? Бачите, що мозок дитини працює? Обов'язково зазначайте, що вам подобається, як він вирішив проблему і яке розумне рішеня знайшов.

4. Ти – добрий

Доброта – це прекрасне поєднання доброзичливоті та великодушності. Завжди натякайте на те, що він теж ладний змінити світ – через добрі вчинки.

5. Ти – гарний

Якщо ви думаєте, що бути гарною важливо лише дівчатама, то ви помиляєтесь. Хлопцям це теж важливо. І йому вкрай важливо це почути від мами.

6. Ти – дивовижний

Світ буде говорити йому, що він звичайний. Але прийде час, коли він задумається про те, що він такий як усі, а хотів би бути особливим. Зауважуйте всі його успіхи і вміння, просіть, щоб і вас навчив.

7. Ти будеш чудовим чоловіком одного дня

Хто як не мама пояснить хлопцю, чого чекають жінки від чоловіка. Починайте змалечку мимохідь готувати його до сімейного життя. І власним прикладом, і підкреслюючи його риси характеру та справи, які йому вдаються.

8. Ти будеш чудовим батьком одного дня

Через батьківські цінності гартується дитина. Від вас залежить, чи зможе ваш син завжди ставити сім'ю на перше місце і знаходити баланс між дітьми і жінкою і своєю кар'єрою. Діліться вже зараз своїм баченням чудового батька.

9. Я завжди поруч

Мамі важко, коли дитина дорослішає і вже не хоче зайвий раз цілуватися і обійматися. Та все одно треба нагадувати про вашу безумовну любов, і коли йому буде непереливки, хай перша людина, до якої він звернеться, будете ви, його мама.

10. Я завжди любитиму тебе

Мами знають, що хлопчикам подобається перевіряти межі і деколи це приводить до проблем. Нагадуйте про пункт 3 і про те, що треба думати про наслідки. Але щоб він не накоїв, ви завжди його пробачите, він ніколи не втратить вашу любов.

Переклад з англійської: http://www.imom.com/10-things-boys-want-to-hear-from-their-moms

10 простих способів висловити свою повагу до дитини

Діти не завжди чують/сприймають/запам'ятовують навіть наймудріші наші настанови, проте завжди за нами спостерігають і вчаться на нашому прикладі. Якщо ви хочете, щоб дитина поважала вас, поважайте її. А ми пропонуємо 10 простих способів виявити повагу до дитини, які записала педагог і консультант для батьків Катерина Лічман.

1. Називайте дитину так, як їй подобається

   Обов'язково запам'ятайте, як саме незнайома дитина назвалася при знайомстві із вами. За потреби уточніть, як дитина хотіла б, щоб ви її називали.
     Наш син, наприклад, щоразу, коли хтось намагається назвати його «зайчиком» чи «солоденьким», рішуче говорить: «Я не зайчик. Я – хлопчик, мене звати Ілюша. Не називайте мене зайчиком».
   Можливо, ви звикли називати дітей «зайчиками» чи «сонечками», але якщо дитина попросила не звертатися до неї так, – зробіть зусилля і запам'ятайте її прохання.

2. Питайте дозволу в дитини

Поважайте особисті кордони дитини і питайте дозволу, наприклад, «Можна взяти твою іграшку/книжку?»/«Можна запитати тебе дещо?»/«Можемо поговорити з тобою зараз?»/«Можна зайти у твою кімнату зараз?».

Звикаючи до того, що таке ставлення – норма, дитина так само запитуватиме і вас, перш ніж узяти вашу річ, потурбувати вас у кімнаті...
До слова, на вашу відмову вона також навчиться реагувати спокійно, якщо ви будете спокійно сприймати її «Ні, не можна».

3. Ніколи не показуйте дитину у невигідному світлі іншим

Не глузуйте з її промахів у спілкуванні з іншими дорослими, навіть якщо ситуація доволі комічна і вам кортить розповісти про неї родичам або друзям.

Прикро, але я неодноразово чула в розмовах мам: «А моя курка/клуша/ледарка, уявіть тільки…»

У дитячих очах така поведінка близької людини рівноцінна зраді.

4. Чуйте дитяче «Ні»

       Якщо ситуація дозволяє, приймайте цю відповідь, не змушуючи дитину повторювати знову і знову, поки не станеться істерика.
       Трапилась в нас ситуація, коли одна жінка гралася з моїм сином Іллєю, і в певний момент син сказав їй: «Ні, я не хочу, щоб ти мене так ловила, я не хочу так гратися і впевнено виставив уперед свою маленьку долоньку. Проте доросла людина із азартом продовжувала гру: «А я хочу тебе ловити, ти ж такий солоденький хлопчик». Почувши «Ні» вдруге, людина зробила спробу грати й далі.   Звісно, я втрутилася, попросивши негайно припинити, оскільки син чітко і зрозуміло пояснив, що так грати не хоче.
     Дитині важливо розуміти, що її «Ні» поважають, її слово чогось варте. А отже, відстоюючи свою думку, «істерити» немає потреби.
     Звісно, трапляються ситуації, коли батькам все одно потрібно зробити по-своєму, попри дитячу незгоду. Але принаймні дати дитині зрозуміти, що ви почули її «Ні», – дуже важливо.

5. Просити вибачення,

якщо відчуваєте, що вчинили неправильно, надто імпульсивно, різко тощо.

6. Не обманювати дитину

Не варто, наприклад, говорити, що «лікар тільки подивиться», якщо ви знаєте, що на дитину чекає неприємна процедура.

Визнавати право дитини відчувати різні емоції, у тому числі і «незручні»: гнів, розчарування, обурення, заздрощі, ревнощі, роздратування тощо.

Спокійно давати дитині можливість обґрунтувати її незгоду, навіть якщо у певних випадках фінальне рішення, відмінне від дитячого, за вами. Зрозуміло, окрім випадків, коли рішення має бути прийнято негайно, бо стосується, наприклад, безпеки.

Не вживати фрази: «Виростеш – дізнаєшся», «Ти ще малий», «Слухайся старших», «Бо я так сказала/сказав». Ці слова не є аргументами, здатними переконати дитину. Вони лише псують стосунки, підриваючи довіру між вами.
Висловлюйте зауваження тактовно і з повагою. Виправляйте з любов'ю – так, як вам би хотілося, щоб виправляли вас.

Частіше замінюйте «Ти-висловлювання» на «Я-висловлювання».

Не узагальнюйте «Ти весь час/ніколи/завжди...».

Не принижувати гідність дитини. Будь-яке зауваження можна сказати іншими словами і не ображати маленьку людину. От порівняйте самі.

Ти завжди їси за столом, як свиня.

Будь ласка, старайся їсти охайніше.

У тебе що, руки діряві?!

Тримай міцніше наступного разу, будь ласка.

Скільки можна копатися? Хіба можна бути такою клушею.

Пришвидшуйся, будь ласка, ми поспішаємо! Тобі допомогти?/Що ще лишилося зробити?

На мій погляд, найпростіший і найдієвіший спосіб навчити дитину поважати саму себе та інших людей –на власному прикладі змалку показувати їй що це значить – ставитися з повагою. Діти не завжди чують наші настанови, проте вчаться на нашому прикладі.

8 ролей, які повинні грати батьки, щоб їхні діти виросли успішними

Напевно, всі батьки хочуть, щоб їхні діти виросли успішними – не обов'язково багатими і знаменитими, а тими людьми, які доcягають своїх цілей і впевнено йдуть до своїх цілей. Гарвардський професор Рональд Фергюсон вирішив вивчити, як батьківський стиль виховання пов'язаний з успіхом дітей в майбутньому.

Виявилося, що батьки успішних людей (наприклад, молодих політиків або генеральних директорів великих корпорацій) дотримуються приблизно одних і тих же батьківських стратегій, відіграють в житті своїх дітей вісім різних ролей.

Ми не знаємо, чи допоможуть вам результати цього дослідження виростити нового Ілона Маска або ще кого-небудь дуже успішного, але, здається, всі вісім ролей непогано описують, які функції виконують батьки на різних етапах життя своєї дитини.

1. Партнер з вивчення світу

Батьки відіграють цю роль, коли прагнуть заохотити свою дитину до навчання і вирішення різних завдань ще до того, як вона піде у школу. Фергюсон відзначає, що це найважливіша роль з восьми перерахованих. За його словами, діти, чиї батьки справилися з цією роллю, вміють зчитувати схвалення їх академічних успіхів вчителями або наставниками і отримують від цього задоволення.

2. Бортінженер

Батьки в цій ролі стежать за умовами, в яких розвивається їх дитина, перевіряє, щоб у неї було все необхідне, і втручається, коли щось йде не так. Ця функція відрізняється від того, що роблять «батьки-гелікоптери», які, згідно з Фергюсону, «так сильно залучені в життя своїх дітей, що не залишають їм можливості побудувати власні взаємини, навчитися відповідати за себе і усвідомити власні інтереси».

3. Наладчик

Ця роль трохи схожа на попередню. В ній батьки стежать за тим, що вони не пропускають жодної можливості зробити життя їхньої дитини краще, і навіть нестача ресурсів не здатна їм у цьому перешкодити. «Батьки можуть жити в злиднях, але якщо їм підвертається можливість, яка, на їхню думку, необхідна їх дитині для навчання або життя, вони в коржик розіб'ються, аби її отримати», – каже Фергюсон.

4. Відкривач

Ця роль полягає в тому, щоб відкрити дитині якомога більше знань про світ. Батьки-відкривачі водять дітей у музеї, бібліотеки, галереї – в будь-які місця, які допоможуть їм розширити кругозір. Також вони знайомлять дітей з цікавими людьми, з яких їм захочеться брати приклад.

5. Філософ

За словами Фергюсона, це друга за значимістю роль, оскільки вона допомагає дітям знайти мету в житті. Батьки-філософи задають дітям складні питання і відповідають на будь-які питання дітей. При цьому вони ніколи не недооцінюють здібності дітей до пізнання світу і розуміння різних складних феноменів.

6. Рольова модель

Тут мова йде про класичне рольове моделювання, коли батьки особистим прикладом моделюють поведінку, яку вони очікують від своїх дітей. Батькам в цій ролі важливо змоделювати ті цінності, які у них в пріоритеті, і передати ці цінності своїм дітям.

7. Парламентер

Батьки-переговорники вчать дітей відстоювати свої погляди і інтереси, і робити це з повагою і з гідністю, особливо перед очима авторитетів.

8. GPS-навігатор

Фергюсон описує цю роль як «батьківський голос, який залишається в голові дитини після того, як він покинув рідну домівку, і допомагає йому справлятися з різними ситуаціями у дорослому житті».

Фергюсон переконаний, що найголовнішою батьківською якістю є бажання і настрій бути відмінними батьками своєї дитини, яка і повинна дати їм сили, достатні для того, щоб вправно жонглювати усіма цими ролями в процесі виховання.

Іншими словами, якщо ви маєте намір стати хорошими батьками своїй в майбутньому успішній дитині – то ви вже на вірному шляху.

10 тез Любомира Гузара про дітей, батьків і дисципліну

1. Батьки мусять ставитися до своєї дитини як до людини, тобто дати їй відчути, що вона людина. Завдання, безумовно, дуже складне, але, знехтувавши ним, можна поставити дитину на фальшивий шлях.

2. Необхідний елемент – це виховувати дитину в атмосфері тепла і мудрої любові. Діти, які цього не одержали, – це ті, що в той чи той спосіб тікають з дому і блукають вулицями наших міст.

3. Нещаслива та дитина, між батьком і матір’ю якої є постійна незгода та непорозуміння, а ще гірше, коли батьки знущаються з дитини – як у фізичному, так і в моральному плані.

4. Батьки, закохані в гроші, можуть навіть свідомо передати дітям свій матеріалістичний світогляд.

5. Передавання позитивних чи негативних вартостей відбувається природним шляхом: що батьки думають, про що говорять, як поводяться – формує їхню дитину.

6. Безумовно, дитина має відчути, що її люблять, але батьківська любов повинна бути, наважуюся сказати, мудрою.

7. Розпещена дитина раніше чи пізніше почуватиметься нещасною, тому що не завжди зможе отримувати все так легко, як їй це вдавалося в дитинстві.

8. Батько й мати, створюючи атмосферу любові, повинні дати відчути дитині її гідність і гідність інших людей – старших і таких самих, як вона, дітей.

9. Дисципліні повинні підпорядковуватися всі члени сім’ї, передусім батьки: на все є свій час і щодо всього певна позиція.

10. Кожну дитину належить виховувати в дусі бажання робити добро іншим, чи батькам, чи товаришам, чи братам і сестрам.

10 безцінних речей, які батьки повинні дати своїм дітям

І це не освіта і не стартовий капітал. Клінічний психолог Шеррі Кемпбелл склала для HuffPost список з десяти речей, які необхідні дітям для гармонійного і повноцінного розвитку. На думку психологині, дітям, щоб вирости самостійними і впевненими у собі дорослими, потрібні від батьків ось ці 10 цінностей.

1. Любов

Всі діти потребують любові. Всі діти заслуговують любові. Ми можемо дати нашим дітям дуже багато речей і задоволень, які принесуть їм лише спустошення. Любові ж ніколи не буває багато. Любов проста і нематеріальна, це почуття повного прийняття, яке ми даємо своїм дітям. Ми любимо їх, бо саме цього вони і заслуговують.

2. Віра

Батьківство лякає, і іноді ми так глибоко занурюємося у страх, що забуваємо вірити. Але ж те, наскільки сильно ми віримо у своїх дітей, визначає те, наскільки сильно вони будуть вірити у себе. Коли батьківський страх за кожну дію дитини, за кожну її спробу щось вивчити або спробувати, починає переважати, діти відчувають, що в них не вірять. Це змушує їх втрачати віру в себе або бунтувати проти тиску батьківських страхів. Ми повинні вірити в наших дітей і дозволяти їм стикатися з труднощами, відкривати нове і досягати успіху.

3. Впевненість

Коли діти знають, що батьки в них упевнені, вони і самі починають відчувати себе впевненішими. Коли батьки починають сумніватися, проявляти недовіру до здібностей своїх дітей, вони йдуть проти своїх дітей і опиняються з ними в різних командах.

Як батьки ми повинні прийняти той факт, що наші діти – це окремі особистості. Нам необхідно давати їм можливість бути собою і зберігати впевненість в тому, що ми добре їх виховали. Що вони, коли робитимуть помилки, здатні будуть зробити висновки, відновитися і рухатися далі. Якщо ж ми будемо критикувати будь-які рішення своїх дітей, ми ризикуємо знищити їх прагнення до самовдосконалення.

4. Терпіння

Нерідко батьки занадто сильно тиснуть, змушуючи дітей відповідати тому ідеальному образу, який склався у мами й тата в голові. Однак дітям необхідне терпіння, а не тиск. Їм потрібно протягнути руку, щоб вони могли дійти до всього у своєму комфортному темпі.

Розвиток кожної дитини – це унікальний індивідуальний процес. І якщо наші діти не досягають успіху в якихось областях, а ми на них тиснемо, то так ми тільки заважаємо цьому процесу. Коли ми проявляємо терпіння, ми показуємо своїм дітям, що віримо в те, що рано чи пізно вони самі до всього дійдуть. Коли ми надмірно тиснемо на своїх дітей, ми підриваємо їх бойовий дух і вбиваємо їх мотивацію. Ми зовсім не прагнемо виростити дітей, які відчувають, що їх люблять тільки тоді, коли вони справляються.

5. Ласка

Дотики – це один із найважливіших аспектів відносин. Дотики запускають вироблення гормонів, які підсилюють прив'язанність, дарують нам відчуття любові і захищеності, а також стрімко знижують рівень стресу. Наші діти стикаються з тими ж проблемами, що і всі інші люди. Коли ми бачимо, що у них складнощі, безглуздо вивалювати на них наші тривоги з цього приводу. Краще запропонувати їм ласку і підтримку, переконати їх в тому, що все погане обов'язково пройде. Говоріть зі своїми дітьми, любіть їх і обіймайте, а ось кричати на них не треба.

6. Поради

Ще одна батьківська задача – забезпечувати дітей конструктивним зворотним зв'язком про те, що і як вони роблять. Коли ми критикуємо, кричимо, звинувачуємо або поводимося пасивно-агресивно, наші діти позбавляються можливості рости. Вони стискаються, зляться і розчаровуються в самих собі і своїх здібностях. Коли ми забираємо у дітей право на провал, помилку і поразки, ми водночас позбавляємо їх права на щастя. Дітям необхідні наші поради, щоб зрозуміти, що найважливішою частиною життя є випробування, які ведуть нас до сенсу і мети нашого життя.

7. Співпереживання

Кожна дитина приходить у це життя щоб бути окремою самостійною людиною. Вона тут не для того, щоб бути такою ж, як ми, бути такою-ж-як або краще своїх братів і сестер, своїх однокласників або сина маминої подруги. Коли ми порівнюємо своїх дітей з кимось, ми даємо їм зрозуміти, що вони недостатньо гарні. Порівнювати свою дитину варто тільки з нею ж самою, для того, щоб показати їй прогрес і досягнення. У всіх інших випадках краще використовувати співпереживання, а не порівняння.

8. Наставництво

Наше завдання полягає в тому, щоб навчити дітей відрізняти правильне від неправильного, але ми не маємо права вирішувати, ким вони повинні стати. Як батьки ми не повинні контролювати, маніпулювати і утримувати наших дітей від реалізації їх інтересів. Ми повинні допомогти їм навчитися приймати власні рішення замість того, щоб приймати рішення за них.

Для того, щоб стати хорошими наставниками своїм дітям, батькам важливо жити тим життям, яке їм подобається, прагнути до досягнення власних цілей, щоб їм не доводилося реалізовуватися за допомогою дітей. Вони не повинні компенсувати нам те, чого нам не вистачає в нашому житті.

9. Повага

Якщо ви не поважаєте своїх дітей, вони не будуть поважати вас. Діти вчиняють так, як чините ви, а не так, як ви говорите їм чинити. Вони не стануть поважати вас просто тому, що ви доросліший – вони будуть брати з вас приклад. Емоційно незрілі батьки, які дозволяють собі висміювати своїх дітей, влаштовувати істерики, скандали, ігнорувати в якості покарання, вчать дітей поводитися так само. Тому найкращий спосіб прищепити дитині повагу до оточуючих – особистим прикладом показати, як воно виглядає.

10. Час

Дітям потрібна наша любов, увага і час. Ніхто не може замінити батька: ані бебісіттери, ані телевізор, ані планшет. Кожного дня знаходьте час, який ви проведете разом зі своєю дитиною. Дайте своїй дитині зрозуміти, що у вас завжди знайдеться на неї час, коли їй це потрібно.

7 порад, як привчати дитину до самостійних рішень

Самостійність — це таке важливе слово для кожного українця. І це невід’ємна риса характеру активної, успішної людини. Якщо ви хочете у майбутньому бачити свою дитину саме такою, починайте потроху привчати її ухвалювати самостійні рішення.

Навички самостійного ухвалення рішень не з’являться самі по собі, їх слід розвивати, як і будь-які інші навички. Якщо ви вчите дитину ходити, розмовляти, читати, навчайте і думати, ухвалювати рішення. Навчайте зараз, поки вона ще мала, бо чим далі, тим складніше буде це зробити.

Перші прояви психологічного відокремлення — відома «криза 3 років». Коли дитина починає казати: «Я сам!», «Не хочу!» чи якимсь чином підкреслювати власну особистість — не лякайтеся та не сваріть малюка. Настав час потроху привчати його до самостійності. Ваша дитина вже старша за 3 роки? Тоді починайте просто зараз. А ось і декілька порад, як це робити на практиці.

1.Вибір у межах

Вибір — це у жодному разі не «роби що хочеш»! Таку фразу дитина сприйме як байдужість. Вам потрібно надати вибір у якихось межах.

2. Демократичне обговорення

Якщо до цього моменту ви авторитарно управляли життям дитини, диктуючи їй, що слід робити, а що ні — саме час змінити стиль спілкування на демократичний.

3. Не робіть за дитиною те, з чим вона здатна впоратися

Самостійні рішення — це частина самостійної поведінки. Тож ніколи не виконуйте замість дитини її справи, що вона може зробити сама!

4. Схвалення обов’язкове!

Обов’язково знайдіть, за що похвалити малюка — нехай це зовсім примітивні речі. Це покаже дитині, що ви цінуєте її зусилля, і стимулюватиме докладати більших зусиль.

5. Знаходьте позитивне в негативному

Дитина розбила посуд, подряпалася чи забруднила одяг? Не сваріть її, вона і так розуміє, коли щось не вдалося. Поясніть, що цілком природньо спочатку чогось не вміти та помилятися під час спроб. Обговоріть, чому все сталося так, як сталося, які дії призвели до негативних наслідків та як необхідно зарадити справі, аби такого більше не трапилося. Повірте, якщо це посильно для дитини — вона поводитиметься обережно.

6. Дозвольте помилку

Звісно, ви краще знаєте, як потрібно. У вас є досвід. Але людська психіка створена так, що найбільшу цінність має досвід власний. Тож коли йдеться про події, що нічим не загрожують, — дозвольте дитині припускатися помилок. Поясніть, що помилка не є катастрофою, а це лише один із результатів, за яким можна скоригувати наступні дії.

7. Не бійтеся за власний авторитет

Від того, що дитина сама вибирає сніданок чи колір одягу, ваш авторитет не похитнеться, не хвилюйтеся! Діти схильні слухатися тих, кого люблять. Навпаки, під час обговорення планів між вами налагодяться довірливі стосунки. І це значно краще, ніж коли дитина боїться покарання, мовчить, і про якусь халепу ви дізнаєтеся останнім.

Дитина, яка вчиться ухвалювати самостійні рішення, не є неслухняною дитиною. Навпаки, це розумний помічник, на якого можна покладатися за різноманітних обставин.

«Ліниві» ігри для дітей дошкільного віку з батьками

Діти дошкільного віку — це джерело невичерпної енергії, яку вони направляють у провідний вид діяльності — ігри. На відміну від дітей дорослі прагнуть після важкого дня відпочити без зайвої активності. Що ж робити, адже ігри з батьками дуже корисні оскільки сприяють розвитку дитині та мають психотерапевтичний ефект. Тим паче, що постійні відмовки стосовно прохань дитини пограти, будуть засмучувати дитину та сприятимуть порушенню взаємостосунків батьків-дітей.

Тому пропонуємо до уваги дбайливих, чуйних та втомлених батьків список «лінивих ігор» для дітей дошкільного віку:

1. Диванний лінивець

Влаштуйтеся на дивані в зручній для вас позі. Поясніть, що наразі ви «диванний лінивець» і до Вас не можна підходити, тому що Ви будете гарчати. Як тільки дитина починає до Вас підбиратися, починайте ліниво ричати «рррр», своєю чергою дитина буде радісно відбігати. Можете періодично ліниво протягувати руку або ворушити ногою – дитина буде відбігати ще далі й з великим тріумфом.

2. Будиночок для велетня

Ляжте на підлогу і скажіть, що Ви велетень, якому потрібен будиночок. Нехай дитина будує його навколо Вас, щоб Ви в підсумку виявилися оточені з усіх боків іграшковими стінами з підручних засобів — конструктора, кубиків і будь-яких інших предметів.

3. Лікарня

Запропонуйте дитині відчути себе в ролі доктора, взявши на себе менш вагому в цій грі роль —пацієнта. Виберіть, де прилягти — на дивані або на підлозі. Тепер можна починати огляд. Опишіть, на що скаржитеся. Симптоми можуть змінюватися — то голова болить, то рука, то нога. Нехай доктор вас лікує — робить уколи, перев’язки, вимірює температуру тіла тощо.

4. Бутерброд

Розташуєтеся в зручному для вас горизонтальному положенні. Відтепер Ви — хлібець. Відповідно, на вас потрібно «намазати» масло, розкладати шматочки сиру, листочки салату й кільця помідор. Дитина може використовувати для цих цілей будь-які іграшки. Які саме, можете підказати на самому початку, далі дитина впорається самостійно, оскільки у дітей уява як правило добре розвинена, так що дайте волю фантазіям.

5. Пиріжок

Ляжте. Поясніть, що Ви — це тісто, яке потрібно довго, довго місити з усіх боків, а потім покласти на деко і чекати, коли воно зійде та приготується. При цьому бажано щоб дитина періодично запитувала Вас: «Чи приготувався пиріжок?». Відповідайте в залежності від того, скільки Вам хочеться лежати. Якщо Ви ще не готові вставати, то і пиріжок ще сирий, тому сміливо можете казати: «Пиріг ще не готовий».

Також, на просторах інтернету існує велике різноманіття «лінивих» ігор, які Ви можете підбирати відповідно до інтересів Вашої дитини.

Отже, на прикладі запропонованих ігор, Ви побачили, що навіть при мінімальній руховій активності, можна подарувати радість спільної взаємодії дітям та собі, а головне ігровий процес міститиме не лише розважальний характер, а й сприятиме гармонійному розвитку особистості дитини.